01.02.2023

Індивідуальна консультація для батьків 5 - го року життя (за запитом) 8.00 - 9.00 в телефонному режимі

 Година спілкування з дітьми середньої дошкільної групи 

група № 2 ( 10.35 - 10.45) 

група№ 3 ( 10.50 - 11.00) 

група № 7 (11.05 -11.15)

Види прив'язаності та як вони впливають на стосунки

Що таке прив’язаність?

Прив’язаність – це емоційний зв'язок, який утворюється між немовлям і батьками, і це засіб, за допомогою якого безпорадний малюк задовольняє свої основні потреби. 

Існує чотири основні види прив’язаності: безпечна, амбівалентна, уникаюча і тривожно-уникаюча.

Безпечна прив’язаність

У людей з безпечним стилем прив’язаності були батьки, на яких, одним словом, можна було покластися.

Ставши дорослими, вони не бояться відмови або близькості у своїх стосунках.

Вони відчувають себе комфортно, зближуючись з іншими, і вірять, що, якщо їхня кохана людина або найкращий друг скаже, що нікуди не зникне, то так і буде.

Це не ті люди, які "випадково" читатимуть повідомлення на телефоні свого партнера

Люди з безпечним стилем прив'язаності зазвичай мають чесні, відкриті і рівноправні стосунки, в яких можуть рости і розвиватися разом. 

Водночас не варто плутати безпеку з досконалістю. Люди з безпечним стилем прив'язаності також переживають конфлікти і погані дні, як і будь-яка інша пара.

Проте вони ефективно спілкуються і вирішують проблеми, а не атакують один одного.

Амбівалентна прив’язаність

Люди з амбівалентною прив’язаністю схильні романтизувати любов, тому що їм легше сформувати фантазійний зв'язок, ніж той, що заснований на реальності.

Такі люди можуть бути вимогливими, нав'язливими і прив’язливими. Вони схильні надмірно аналізувати ситуації і можуть мати перепади настрою.

Люди з амбівалентною прив’язаністю бояться, що їх відкинуть або ними знехтують.

Щоб придушити ці страхи, вони часто вдаються до нав'язливої поведінки, наприклад, до повідомлень 24/7 чи до надмірного спілкування.

Цей тип прив'язаності характерний для людей, батьки яких часто подорожували по роботі або переживали власні проблеми, наприклад, розлучення, втрату роботи, смерть одного з батьків, депресію тощо.

Люди з амбівалентною прив’язаністю також можуть відчувати тягу до людей, які належать до уникаючих видів прив’язаності, тому що з ними стосунки схожі до тих, які були з батьками.

Уникаюча прив’язаність

Ви коли-небудь зустрічали когось, хто, здається, не відчуває нічого? Ймовірно, ці люди належать до уникаючого стилю поведінки.

Коли батьки відкидають потреби дитини, згодом дитина взагалі перестає заявляти про них.

Замість цього вона закривається і вчиться ставати незалежними і самостійними.

Ставши дорослими, такі люди прагнуть до ізоляції, незалежності і часто здаються егоїстичними або холодними.

Люди, схильні до уникнення, часто взагалі уникають стосунків або емоційно відсторонені в стосунках. Вони здаються самодостатніми та незалежними.

Якщо в якийсь момент партнер погрожує піти, у них є можливість приховати емоції і прикинутися, що їм все одно. Тому у таких людей дуже мало близьких стосунків.

Тривожно-уникаюча прив’язаність

Люди, які тривожаться і уникають, побоюються бути занадто близькими або занадто далекими від своїх коханих. 

У них є дві протирічиві потреби: належати (любити і бути близькими з іншими) і вижити (захистити себе). 

Ці люди можуть бути непередбачуваними, і їх часто переповнюють емоції. Вони стикаються з великим внутрішнім конфліктом між бажанням близькості і опором їй.

Тому вони переживають багато злетів і падінь у стосунках.