Діти війни

Діти стресують, коли починаються розмови про повномасштабну війну, про те, що один з батьків може податися в армію.

Ще більше, коли диктори новин розповідають про обстріли шкіл на лінії розмежування, а батьки закуповують гречку та туалетний папір, перетворювати будинки та квартири на бункери. 

Додається напруга й через те, що діти думають, що через проблеми в економіці мама чи тато можуть залишитися без роботи.

Ось сім способів допомогти їм (і вам!) полегшити надмірну тривогу/

У тривожних дітей у два-чотири рази більша ймовірність розвитку депресії, а в підлітковому віці вони набагато частіше зловживають психоактивними речовинами. Симптоми стресу проявляються у дітей у віці від трьох років. 

Налаштуйтеся на емоційний стан вашої дитини. Уважно спостерігайте за дитиною і подивіться, як вона справляється зі стресом.

Наприклад: чи боїться він залишитися на самоті чи перебувати в темних чи закритих місцях, мати труднощі з концентрацією уваги чи надмірно дратівлива, чи боязко реагує на будь-які раптові звуки, повертається до моделей поведінки, які раніше переросли, поводить себе добре чи істерить, бачить кошмари, тощо?

Заняття для моторики рук

Шановні батьки!Ці шаблони ви можете примінити як для пальчикового малювання так і для ліплення пластиліну.Проведіть із користю та  задоволенням час із Вашою дитиною.

Є професія у світі - серце віддавати дітям!

Разом з дитиною!

​​МУЛЬТФІЛЬМИ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДІТЕЙ

🎞1. «Подарунок» (2015, Німеччина)

Зворушливий короткий анімаційний фільм про підлітка і дуже особливого цуцика, який створили на основі коміксів бразильського художника Фабіо «Коали» Кавальканті аніматори Якоб Фрей і Маркус Кранцлер. Виграв десятки міжнародних призів і допоміг молодим аніматорам отримати роботу у студіях «Піксар» і «Дісней».

🎞 2. «Каструлька Анатоля» (2014, Франція)  

Головний герой мультфільму — хлопчик на ім'я Анатоль. Він зовсім несхожий на однолітків, і ця разюча відмінність полягає в червоній каструльці, що міцно прив'язана ниткою того ж кольору до руки хлопчика. Цей атрибут, що незмінно супроводжує всюди нашого героя, приковує погляди перехожих і викликає глузування.

Не дивно, що дивний хлопчина дуже самотній. Замість друзів його всюди супроводжує зграя бродячих собак, яких приваблює гуркіт посудини, що волочиться по тротуарах. Випадкові перехожі лякаються цього звуку і посилають слідом за Анатолем прокляття. Божевільний хлопчик не знає радості і не вміє веселитися, як його однолітки.

Батьки його однокласників забороняють своїм дітям спілкуватися з дивакуватим хлопчиськом. Та й самі хлопці намагаються обминати його. А згодом за ним і зовсім закріплюється репутація безумця, що робить хлопця ще нещаснішим.

З того часу він не прагне заводити знайомства і намагається від усіх відгородитися. Цю нещасну дитину не зустріти на спортивному майданчику, ковзанці чи дворі. Він живе у своєму особливому світі та нікого в нього не пускає. Але якось все змінюється, в житті хлопчика з'являється справжній друг...

🎞3. «Струни» (2014, Іспанія)

Красива історія про толерантність, рівність, солідарність, дружбу і дитячу мудрість, якої варто повчитися навіть дорослим.

Мультфільм «Струни» («Cuerdas») був нагороджений премією Гойя за кращий короткометражний анімаційний фільм. Його творець, Педро Соліс, хотів звернути увагу на важливість інклюзивної освіти. 

🎞4. «Тамара»( 2013, США) 

Цей зворушливий короткометражний мультфільм розкаже про дівчинку Тамару, яка мріє стати танцівницею. Вона танцює під звуки музичної скриньки, не помічаючи нічого навкруги. Але чому так засмучується мама, коли бачить це? Виявляється, Тамара зовсім не чує музику. 

🎞 5. «Секрет Маела» (2014, Франція)

Автори цього мультфільму хотіли пояснити не лише дітям, а й дорослим тему ставлення до людей із синдромом Ангельмана. Щоб оцінити тонкість цього фільму, його варто подивитися кілька разів.

🎞 6. «Мій братик з Місяця» (2007, Франція)

Цей анімаційний фільм створив Фредерік Філібер, батько хлопчика-аутиста.

Автор поділився своїми переживаннями та ідеєю:

«Коли ми зрозуміли, що в нашого сина проблеми, педіатр направив нас у центр психічного здоров’я, в якому ми, батьки, почали проходити сеанси психоаналізу. Ми стали шукати інші рішення щодо догляду за хворими дітьми в лікарнях і вдома. Паралельно ми вирішили створити фільм. Це був спосіб розказати невелику історію, щоб говорити про проблему аутизму у зрозумілій формі. Цей фільм можуть дивитися всі: батьки, спеціалісти, ті, для кого аутизм не значить нічого. І ті, хто в житті стикнувся із цим».

Гаряча лінія!

Гаряча лінія психологічної підтримки сімей, які постраждали під час війни.

☎️ Якщо хтось із вашої родини зник безвісти, потрапив у полон, зазнав катувань чи насильства під час війни, ви можете зателефонувати на безкоштовну гарячу лінію за номером: +38 067 447 07 05 та отримати фахову психологічну допомогу.

⏰Фахові спеціалісти працюватимуть щоденно з 9:00 до 18:00. 

Також можна зареєструвати своє звернення на платформі «Розкажи мені», скориставшись вкладкою «Зниклі безвісти». 

Після реєстрації, кожен, хто потребує допомоги, отримає три фахові консультації з провідними спеціалістами.

📌Гарячу лінію створено у межах проєкту із надання психологічної допомоги, що впроваджується ГО «Міжнародна конфедерація протидії корупції, організованій злочинності та тероризму» у партнерстві з ГО «Спільноти самодопомоги» за сприяння Програми розвитку ООН у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Звіт батьківських зборів

Розвиваємо моторику рук

 Дрібна моторика – сукупність скоординованих дій нервової, м’язової і кісткової систем, часто в поєднанні із зоровою системою у виконанні дрібних і точних рухів кистями і пальцями рук і ніг. До області дрібної моторики відносять велику кількість різноманітних рухів: від примітивних жестів, таких як захоплення об’єктів, до дуже дрібних рухів, від яких, наприклад, залежить почерк людини.

З анатомічної точки зору, близько третини всієї площі рухової проекції кори головного мозку займає проекція кисті руки, розташована дуже близько від мовної зони. Тому розвиток мови дитини нерозривно пов’язаний з розвитком дрібної моторики.

Дрібна моторика розвивається природним чином починаючи з дитячого віку на базі загальної моторики. Спочатку дитина вчиться хапати предмет, потім з’являються навички перекладання з руки в руку, так зване «пінцетне захоплення» і т. д., до двох років вона вже здатна малювати, правильно тримати пензлик і ложку. У дошкільному та ранньому шкільному віці моторні навички стають більш різноманітними і складними. Збільшується частка дій, які потребують узгоджених дій обох рук.

Можна прискорити розвиток дрібної моторики різними способами, наприклад, такими:

Ігри з крупами

Ігри з гудзиками

Гра “Латки”

сенсорні коробки

24 ідеї для розвитку дрібної моторики

Пінцет – найкращий помічник у розвитку дрібної моторики

 

ДИТИНА ГРИЗЕ НІГТІ, СМОКЧЕ ПАЛЬЦІ…

 

Діти часто смокчуть пальці, гризуть і обламують нігті. Дорослі винахідливі в своїх реакціях і спробах (а частіше тортурах) «викорінити» цю звичку. Діти винахідливі і прекрасні в своїй здатності до адаптації і пошуках зцілення.

Не існує, на жаль, універсальних рецептів. Запропоную кілька напрямків для думок і пошуків. Буде дуже багато – але практично. Тема багатогранна і різносторонньо вивчена.

1. Смоктання пальців (куточків одягу, в продовженні – можливо куріння та інше), кусання нігтів, обламування нігтів – симптоми, на перший погляд схожі, але мають, як правило, різну причину.

2. Це не просто «шкідлива звичка» – це невротичні дії, часто абсолютно не усвідомлювані, не завжди контрольовані (особливо у дітей, у яких вольові центри ще не сформовані). Дитина це робить НЕ спеціально, щоб позлити батьків.

3. За кожною такою дією є більш глибока причина – і дорослі напружуються, якщо вже бути чесними, навіть не через саму дію, а через «заряд» – неконтрольований і важливий, який відчувають «за» діями. (Так само, як батьки напружуються не через безлад в кімнаті підлітка, а через внутрішній стан підлітка, який маскує безлад зовнішній).

4. Будь-яка сформована звичка – говорить про існуючі закріплені механізми – це звичка наших нейронних зв’язків. Для того, щоб вона змінилася – потрібен час. І потрібно запропонувати і напрацювати альтернативну дія або реакцію.

5. Ми нічого не можемо забрати, нічого не надавши натомість. Це базове правило виховання. Якщо ми вилучаємо себе – залишаємо замість себе бабусю або няню. Забираємо комп’ютер – пропонуємо значиму альтернативу – свою емоційну присутність, книгу …. Якщо немає заміни – в цій «порожнечі», що утворилася, виросте новий, можливо більш серйозний і вже тілесний-соматичний симптом.

6. Чим більше наше напруга, чим більше вимог «щось з цим робити» – тим більше дитина почувається «не таким», тим більша ймовірність закріплення симптому або трансформації його в щось інше (наприклад – без коментарів про адекватність методів «батьківської терапії» – у дитини, якій сказали, що відірвуть руки і пеніс, якщо знову “застукають” за мастурбацією – з’явилося смоктання пальців, коли батьки пригрозили відрізати пальці – почався енурез).

СМОКТАННЯ

Ми багато знаємо про оральну фазу розвитку. Це час, коли малюк-немовля отримує задоволення і розвиває безліч тілесних пристосувань і механізмів (наприклад, під час годування задіяні відразу три нерва з величезними зонами «ведення»: блукаючий, трійчастий та носоглотковий нерв), отримує досвід близькості, безпеки, довіри – завдяки саме смоктанню молочка з грудей. І саме тоді і стільки, скільки йому потрібно. Норма у кожної дитини своя, як і можливості сімейної системи.

Це «оральний» час, коли в дитини закладається відчу

Аутизм

 

Завдання для малечі

Спробуй із заданих форм утворити якийсь предмет або тваринку(тощо).

 

40 Яскравих питань до дитини

 

Як часто ви розмовляєте з дітьми про них самих?

А ви знаєте, що ваша дитина думає про дорослих?

А чого вона хоче навчитися?

А коли вона особливо щаслива?

А яке у неї найулюбленіше свято?

А найнезабутніший день?

Подібні питання дуже корисні, щоб зрозуміти, чим і як живе дитина. А ще – як розвивається, чому навчається, що починає розуміти.  Бажаєте незабутньо теплий та веселий сімейний вечір? Або дізнатись про бажання та потреби дитини?

Поставте дитині запитання. 

❓1. Чи легко бути дитиною?

❓2. Чи легко бути дорослим?

❓3. Де мешкають сни?

❓4. А коли ти не спиш, де вони?

❓5. Чому люди читають книжки?

❓6. Ким хочеш бути, коли виростеш?

❓7. Якби ти мала чарівну паличку, щоб ти зробила?

❓8. Яким має бути найкращий друг?

❓9. Як можна карати дітей та за що?

❓10. Чого б ти хотів навчитися?

❓11. Чому люди хворіють?

❓12. Як би ти хотіла, щоб тебе балували?

❓13. Чи хотіла б ти мати брата, чи сестричку? Чому?

❓14. Твоя найулюбленіша гра? Як у неї грати?

❓15. Чого ти найбільше боїшся?

❓16. Яке свято ти любиш найбільше? Чому?

❓17. Чому люди ображаються? (Що може тебе образити?)

❓18. Що таке поганий та гарний настрій?

❓19. Який герой мультфільму (казки) тобі подобається найбільше? Чому?

❓20. З ким тобі більше подобається дружити з хлопчиками чи з дівчатками? Чому?

Завдання для розвитку дитини

                                                                          

 

                                                                                

                                                                                

                                                                     

                                           
 

ЯК ВИХОВАТИ ЩАСЛИВУ ДИТИНУ😊

Щаслива і здорова дитина – найкраща нагорода для батьків. Сьогодні хочу розповісти вам про 7 сімейних звичок, які допоможуть і дітям, і батькам жити радісно.

1. Розвивайте емоційний інтелект

Батьки відіграють визначальну роль у розвитку емоційного інтелекту дитини – яка потребує від них терпіння, співчуття і витримки. Всім нам добре відомо, як важко зберігати спокій і надавати підтримку дитині, коли та б’ється в істериці, – це, мабуть, найскладніше в стосунках дітей і батьків. Такі хвилини емоційного напруження – справжнє випробування для нашої власної здатності контролювати емоції і керувати ними.

2. Їжте разом

Діти копіюють те, як їх батьки вибирають їжу, слідом за батьками пробують щось нове і вчаться розпізнавати почуття голоду або насичення, щоб вчасно зупинитися. Чим частіше ваша сім’я їсть разом, тим більше можливостей у ваших дітей сформувати здорове ставлення до їжі і власного тіла. Більш того, ритуали спільної їжі сприяють гармонійно розвитку дітей.

3. Читайте книги

Читання перед сном – стара добра традиція, яка у більшості з нас викликає теплі спогади. Читання знижує стрес, а значить, допомагає розслабитися перед сном. І навіть коли дитина навчилася читати самостійно, не варто припиняти чудові вечірні читання. Всім дітям, і малюкам, і навіть підліткам, подобається, коли їм читають.

4. Рухайтеся

Зараз як ніколи дітям необхідні фізичні вправи, оскільки, за твердженням експертів, сьогоднішнє покоління веде найбільш малорухливий спосіб життя в історії. Однак величезний вплив на цю статистику надають і батьки. Дослідження виявили: ймовірність того, що у батьків, які заохочують фізичну активність і самі займаються спортом, діти також будуть вести активний спосіб життя, підвищується в шість разів.

5. Посміхайтеся

Ось вам привід посміхатися частіше: маса досліджень показує, що люди, які часто посміхаються, мають більше друзів, ведуть більш яскраве життя і відчувають себе щасливішими.

6. Спіть

Якісний сон дуже важливий для здоров’я і довголіття членів вашої сім’ї. Під час сну імунна система відновлює і омолоджує тіло. Під час сну також йдуть процеси, що регулюють емоції, настрій і поведінку.

7. Слухайте музику

Музика – це універсальна мова. Вона зцілює і наповнює нас, знижує стрес і тривожність. Науково доведено, що музика знижує збудження, підвищуючи активність опіоїдних рецепторів в крові.

З вірою та турботою про Вас!

Способи для відчуття радості

 Зараз всім нам необхідні хоча б маленькі радощі.

Ми всі зараз живемо в напруженні і стресу.  Та нашій психікі для того щоб переробити 1 негативну подію, треба 5 позитивних.

 

Тож подбайте про себе! Дозволяйте собі радощі і приємності. 

Психологічна підтримка під час воєнного стану

 

Фізичні симптоми тривоги у дітей

Добре відомо, що емоції прямо впливають на наш фізичний стан. Серце "стукає", "б'ється" або "завмирає", обличчя "червоніє", по шкірі "біжать мурашки", долоні пітніють, живіт "крутить" і т. Д., Коли ми хвилюємося, турбуємося, боїмося, сердимося і відчуваємо інші сильні почуття.
Кожна емоція викликає складний набір хімічних реакцій в тілі, які призводять до фізіологічних і ендокринних змін. Тому не дивно, що хронічне занепокоєння і тривога можуть викликати постійні фізичні (соматичні) симптоми і дискомфорт, не маючи органічної або фізіологічної причини. Це в повній мірі проявляється і у дітей будь-якого віку.
Приблизно чверть всіх дітей від 2 до 17 років відчувають соматичні симптоми тривоги один або два рази на тиждень.

До них відносяться:
* занепокоєння,
* болі в животі,
* почервоніння,
* прискорене серцебиття,
* пітливість,
* головний біль,
* втома,
* запаморочення,
*нудота,
* утруднене дихання,
* напруга або біль в м'язах.

У більшості дітей такі прояви зазвичай короткострокові і не доставляють серйозних незручностей. Але деякі діти страждають від них набагато частіше, і це заважає їм жити повсякденним життям (через постійний дискомфорт, відвідування лікарів, пропусків садка і школи, страхів нового болю і ін.). Це називають соматоформні розлади.

Як батьки можуть допомогти дитині справлятися з такими станами:

1. Консультуватися з компетентним лікарем про рекомендації щодо усунення соматичних симптомів (від настою м'яти або ромашки, або відповідного харчування при, наприклад, болю в шлунку до препаратів, рекомендованих лікарем).
2. Справлятися не тільки з фізичними симптомами тривоги, але і самою причиною, яка є психологічною.
До соматоформних розладів найчастіше схильні діти з чутливою (сензитивною) психікою. Вони дуже уважні до власних відчуттів в тілі - пульсу, дихання, травлення і т. Д., А також легко уразливі перед стресами.
- Розвивати у дитини здатність контролювати свої думки і емоції, викликані відчуттями від тіла - розпізнавати, розуміти і регулювати тривожні думки і почуття. Цьому можуть допомогти техніки розвитку усвідомленості, дихальні вправи, різні види рухової активності та інші психологічні методики.
- Навчити дитину висловлювати негативні (і позитивні) емоції - таким дітям часто складно це робити - словами, а не за допомогою мови тіла ( симптомів хвороби).
- Навчитися самим проявляти емпатію до емоцій і станів своєї дитини, відкрито і продуктивно обговорювати з дитиною її почуття і думки, а також регулювати свій емоційний стан (батькам, діти яких страждають від соматоформних розладів, доводиться непросто - вони часто знаходяться в постійній напрузі і страху за дитину).
Олександр Орлов

Що необхідно дитині для благополуччя?

Діти потребують від своїх батьків найелементарнішого – часу і турботи. Це основа їх розвитку. Ваша дитина виростає такою, якою ви її виховуєте. Розгляньмо, що саме дитина повинна отримати від батьків сповна.

На всіх дітей впливає навколишнє середовище, у якому вони зростають. Розвиток дитини залежить від того, як організоване її життя і хто навколо неї. Саме це робить її людиною. Якщо батьки заохочують дитину, вона вчиться впевненості. Якщо батьки вчать дитину чесності, вона стає справедливою. Якщо дитина росте в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе. Якщо дитина зростає в безпеці, вона вчиться довіряти. Якщо батьки вчать дитину ділитися, вона виростає щедрою. Якщо дитина росте в атмосфері прийняття та дружелюбності, вона вчиться любити й робити навколишній світ кращим.

Коли у вас вперше з'являється дитина, ви хочете дати їй усе найкраще: купуєте найдорожчі іграшки, одяг та інші речі. Але чи так усе це потрібне вашій дитині? Зрозуміло, їй необхідні певні речі, але не вони головне. Натомість любов, прихильність і увага мають головну роль у зростанні й розвитку дитини. Ваші турбота та прихильність створюють для дитини відчуття безпеки, яка дасть їй змогу на повну силу розкрити свій потенціал, досліджуючи навколишній світ. Розгляньмо кілька чинників, що мають важливе значення в

Особливості психічного розвитку дітей раннього віку

 Ранній вік (від 1-го до 3-х років) є одним із ключових у житті дитини. За цей час дитина оволодіває прямою ходьбою, предметна діяльність стає провідною у психічному розвитку, а мовлення - засобом спілкування, зароджуються ігрова та зображувальна діяльність, розвиваються різні форми спілкування з дорослими та однолітками, інтенсивно формуються новоутворення у пізнавальній та особистісній сфері малюка.

Ранній вік і його значення у подальшому житті

Досягнутий до кінця немовлячого віку рівень фізичного і психічного розвитку уможливлює перехід дитини на новий віковий етап - раннє дитинство. У подальшому їй не вдасться вже стільки досягнути та набути у своєму психічному розвитку, як за ці роки. Дитина не лише оволодіває прямим ходінням, а і впевнено, спритно рухається. Вона не тільки засвоїла мовлення, але і застосовує складну гру особових займенників. Вона вже вміє любити і боятися, виявляти свою особистість, демонструвати, на що здатна.

Дитина в цьому віці, за словами Л. Виготського, перебуває у світі речей і предметів, у своєрідному їх "силовому полі". Кожен предмет спонукає дитину доторкнутися до нього, взяти в руки або, навпаки, не торкатися його. Сходи ваблять дитину, щоб ходити по них; двері - щоб їх зачиняти і відчиняти; дзвіночок - щоб дзвонити; коробочка - щоб закрити і відкрити; кругла кулька - щоб котити. Кожна річ заряджена для дитини в цій ситуації афективною силою, яка притягує або відштовхує, і, відповідно, спонукає (спрямовує) її до діяльності.

1-3-річний малюк, захоплений предметом, не може від нього відволіктися. Заглиблений у предметну дію, вів не бачить, що за предметом завжди фігурує дорослий, який створює предмети певного призначення, володіє способами їх використання. Малюк не може самостійно пізнати функції предметів, оскільки їхні фізичні властивості прямо не вказують, як їх потрібно використовувати. Тільки дорослий може підказати способи використання предметів. У цьому полягають суперечності соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві.

1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу "я", самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я - вашого й ваших дітей.
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі

Як допомогти дітям впоратися з тривожністю під час воєнних дій

 

1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.

2. Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).

3. Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

Знайомство!

Поради батькам

 

Чому дитина плаче ?

Всі причини плачу у дітей в період адаптації до дитячого саду вважаються цілком нормальним явищем. Здебільшого протягом першої години діти заспокоюються.

 Завдання батьків допомогти дитині навчитися самостійно справлятися з емоціями і постаратися з'ясувати у нього самого, чому дитина плаче в садку.

Чому ж дитина плаче? І як краще прощатися?

• Скажіть чесно дитині, куди і навіщо ви йдете (тільки дуже просто, наприклад: “Я йду в магазин за покупками”, або “Я йду на роботу друкувати на комп’ютері”). Не бійтеся, що дитина не зрозуміє слів: спокійна, відкрита інтонація підкаже йому, що то місце, куди йде мама, досить гарне, і справа, що вона буде робити, – корисне і приємне.