10.01.2023

Консультація для батьків 3 - го року життя ( за запитом) 12.30 - 14.00 в телефонному режимі ( за запитом)

09.01.2023

Психологічні поради 

Година спілкування з дітьми другої молодшої групи група №5 ( 09.50 - 10.00 ) група№10 ( 10.05-10.15 ) група№11 (10.20 - 10.30 ) Консультація для батьків 4 - го року життя віку ( за запитом) 12.30 - 14.00 в телефонному режимі 0989381300 ( за запитом)

06.01.2023

05.01.2023

04.01.2023

10 причин не давати телефон в руки дітям до 12 років. Всім батькам варто прочитати

В еру комп’ютерних технологій проблема залежності дітей від гаджетів стає як ніколи гострою. Багато хто, напевно, не раз спостерігав картину, коли батьки пхають дитині смартфон, щоб вона від них «відчепилася». «Ось тобі, розумнику, мультики, і відчепися від батьків!» – це так знайомо, чи не так?

Діти швидко звикають. Поки гаджет в руках, не видають ні звуку, але варто його в них забрати – відразу в крик. А потім батьки дивуються, чому з дітьми неможливо знайти спільну мову і чому у них не складаються стосунки в реальному житті.

Навички спілкування закладаються в нас з самого дитинства. На думку педіатрів, вік від 0 до 3 років дуже важливий для розвитку зору, формування мовного апарату і збагачення словникового запасу дітей. Дітям до 3 років особливо важливо якомога більше розмовляти з батьками і однолітками, а не з маминим смартфоном.

Американська академія педіатрії заявляє, що діти у віці 0-2 років взагалі не повинні піддаватися впливу електронних пристроїв. А у віці від 3 до 5 років повинні користуватися гаджетами не більше одної, з 6 до 18 років – двох годин в день.

У той же час статистика стверджує, що сучасні діти проводять перед екраном в середньому в кілька разів більше часу, 6-7 (!) Годин в день. Більшість американських дітей щодня користуються мобільними пристроями з двох років, а з 7-8 років вже мають постійний доступ до інтернету.

Мобільні пристрої значно збільшили доступність сучасних технологій для маленьких дітей. Тому педіатр Кріс Роуен наполягає на тому, щоб заборонити використання мобільних електронних пристроїв дітьми у віці до 12 років. Ось 10 головних причин для такого рішення.

Залежність від гаджетів

Чим більше батьки перевіряють пошту, прокручують стрічку новин, стріляють в монстрів і дивляться серіали, тим більше вони віддаляються від своїх дітей. Брак уваги дорослих часто компенсується все тими ж гаджетами і цифровими технологіями.

В окремих випадках малюк сам стає залежним від портативних пристроїв, інтернету і телебачення. Уже зараз залежність дітей від гаджетів набула рис епiдемiї. Кожен одинадцятий дитина у віці 8-18 років – «цифровий нaркомaн».

Шкідливе випромінювання

У 2011 році Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародне агентство з вивчення рaку класифікували радіовипромінювання стільникових телефонів і інших бездротових пристроїв як потенційний канцероген, визначивши в групу 2B ( «можливо, канцерогенних для людини» факторів).

Однак слід враховувати, що діти більш чутливі до різних негативних впливів, оскільки їх мозок і імунна система все ще розвиваються.

Вплив на розвиток мозку

Мозок дитини втричі збільшується в розмірах від народження до двох років і продовжує зростати аж до 21 року. Розвиток мозку в ранньому віці визначається подразниками навколишнього середовища або їх відсутністю.

Стимулювання мозку надлишковим впливом гаджетів, як показують дослідження, загрожує когнітивними затримками, підвищеною імпульсивністю, зниженням здатності до саморегуляції і самодисципліни.

Відставання в розвитку

Сидіння за планшетом або телефоном, а значить, недолік руху може призвести до затримки фізичного і розумового розвитку. Ця проблема стала очевидна в США, де кожна третя дитина вступає до школи, маючи відставання в розвитку, що яскраво відбивається на її успішності.

Фізична активність, в свою чергу, покращує увагу і здатність до пізнання і засвоєння нового. Вчені стверджують, що застосування електронної техніки шкодить розвитку дітей і негативно впливає на їх здатність до навчання.

Ожиріння

Захоплення переглядом телевізора і комп’ютерні ігри – приклади нехарчових звичок, які безпосередньо пов’язані з eпідeмією зайвої ваги. Серед дітей, які неконтрольовано і постійно користуються портативними електронними пристроями, ожиріння зустрічається на 30% частіше.

Кожен четвертий молодий канадець і кожен третій американський підліток стрaждaють від зайвої ваги, причому серед них в 30% випадків буде діагностований діaбет.

Додатково до цього підлітки, які стрaждaють ожирінням, піддаються більш високому ризику раннього інcульту і cерцевого нaпaду, що серйозно скорочує тривалість їх життя. Учені б’ють на сполох, закликаючи всіх батьків стежити за вагою дітей, адже перше покоління XXI століття має великі шанси пoмeрти раніше за своїх батьків.

Проблеми зі сном

Статистика по США говорить про те, що 60% батьків взагалі не контролюють, як тісно їх чада дружать зі всілякими гаджетами, а в трьох з чотирьох родин дітям дозволяють брати електронні пристрої навіть з собою в ліжко.

Синє світіння екранів телефонів, планшетів і ноутбуків перешкоджає нормальному засипанню, що призводить до скорочення часу відпочинку і недосипу. Вчені по шкідливості для організму порівнюють недолік сну з недоїданням: і те, і інше виснажує організм, а відповідно, негативно позначається на успіхах в школі.

Психічні розлади

Інтернет-зависання часто призводить до замкнутості і розвитку фобій. Цей список можна сміливо доповнити біполярним розладом, психозом, поведінковими відхиленнями, аутизмом і розладом прихильності (тобто порушенням тісного емоційного контакту з батьками).

До відома, один з шести канадських дітей має яке-небудь психічне захвoрювання, що часто лікується лише сильними психoтрoпними препаратами.

Агресивність

Жорcтокіcть на телебаченні і в комп’ютерних іграх знаходить своє відображення в реальному житті. Дитина отримує готову схему поведінки, яку вона може реалізувати в навколишній дійсності.

І безліч дослідників приходять до одного і того ж висновку: наcильcтво з екрану має як короткостроковий, так і довгостроковий ефект – агресія може проявитися далеко не відразу.

Цифрова деменція

Наукові спостереження доводять, що вплив гаджетів на дітей у віці 1-3 років призводить до проблем з концентрацією уваги на сьомий рік життя. Діти, які не можуть зосередитися, просто втрачають можливість що-небудь дізнатися і запам’ятати.

Віддалення від реальності

Надмірне використання дітьми електронних технологій не тільки впливає на їхню психіку і здатність до емпатії, але і робить їх більш уразливими в умовах реального життя, яке вони, за великим рахунком, не знають.

Тобто час, проведений у віртуальному світі, часто не вчить їх нічого корисного, а знання електронних пристроїв не забезпечує успіх в майбутньому, тому що технології постійно вдосконалюються, і встигати за ними буде все складніше.

Порада редакції

Так що ж робити батькам? Може бути, просто забрати у дитини всі гаджети, телевізор і заборонити виходити в інтернет? Так тільки гірше. Дитина буде злитися на батьків, і вони стануть в його очах ворогами.

Гаджети – необхідна частина сучасного життя. Потрібно дозволити дитині вчитися користуватися смартфоном, але не надто рано. Не варто пхати телефон в руки однорічній дитині аби відвернути її увагу. У рік дитині можна показати стільки цікавого в звичному нам навколишньому світі, для цього зовсім не потрібні смартфони.

Забирати смартфон не варто, але обмежити час, який дитина проводить біля екрану, все-таки необхідно. Педіатри радять виробити чіткі правила користування гаджетами для всієї родини.

Наприклад, визначити місця, вільні від гаджетів, – кухню, вітальню або машину. Бажано домовитися, що за обіднім столом телефонам не місце.

Добре б наполягти на тому, що годину перед сном діти нічого не дивляться. Щоб домогтися більшого ефекту, можна проявити солідарність і ввести обмеження і для себе (може бути, це буде корисно і батькам?).

Нинішній час технологій і Інтернету відбирає у дитини дуже багато часу на речі, які його зовсім не розвивають: соціальні мережі, нескінченні мультики та ігри.

Найкраще, що можуть зробити батьки для своїх дітей – це і для себе ввести «час без гаджетів», відкласти в сторону телефони та планшети, і просто спілкуватися, грати, жартувати і бути по-справжньому близькими!

03.01.2023

Друга казка,щоб формувати позитивне ставлення до горщика

"Чарівний магазин"

В одному місті, на одній вулиці стояв магазин. Називався цей магазин «Господарський», тому що продавали там все для дому, все, що потрібно в господарстві. На прилавку лежали іграшки, ложки, виделки, тарілки, чашки, лампочки, шторки, умивальники і навіть унітаз. Все блищало чистотою і новизною. І тільки в найдальшому кутку магазину стояв предмет, на який ніхто не звертав уваги. Цей предмет давно припав пилом, і навіть його колір не можна було впізнати.

Заходили в цей магазин за покупками і дорослі, і діти. Дорослі чоловіки купували різні інструменти (молотки, викрутки). Дорослі жінки вибирали найгарніший посуд, а діти – іграшки. Але ніхто і ніколи навіть не дивився на дивний предмет у кутку магазину.

Так тривало день у день, з місяця в місяць. І напевно, могло б продовжуватися з року в рік, якщо б одного разу в магазин не прийшла маленька гарненька дівчинка, яка вміла чути, як розмовляють предмети.

Зайшла дівчинка в магазин і відразу почула, як задзвеніли ложки та виделки: «Подивися, які ми блискучі, купи нас!»; як зашелестіли штори: «Купи нас, ми прикрасимо твою кімнату!»; як навперебій заверещали іграшки: «Нас, купи нас Раптом серед всіх голосів дівчинка почула плач, що долинав з самого дальнього кута магазину. Дівчинка пішла туди і побачила … запилений, незрозумілий предмет.

– Ти хто? – Запитала дівчинка.
– Я не знаю, – відповів предмет і заплакав ще дужче.
– Це туалет для маленьких дітей, – почула дівчинка ззаду басовитий голос унітазу. – Його звуть Горщик.

Дівчинка взяла Горщик в руки, зтерла з нього пил і запитала: – Чому ти плачеш, Горщик?
– Тому що я не знаю, для чого я потрібен.
– Не плач, я знаю, – сказала дівчинка і понесла Горщик до каси.

Дівчинка купила Горщик, принесла його додому і поставила в туалетній кімнаті поруч з великим унітазом. Тепер у неї був власний туалет. А Горщик тепер знав, для чого він потрібен.

02.01.2023

Доброго дня, шановні батьки! 

ВАМ БУДЕ ПРЕДСТАВЛЕНА СЕРІЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ КАЗОК ДЛЯ ДІТЕЙ,ЩОБ ПРИВЧИТИ ДО ГОРЩИКА

В одному чарівному лісі жила сім’я зайчат. Тато – великий білий заєць, мама – красуня зайчиха і маленьке зайченя на ім’я Білохвостик. Добре жилося їм разом: дружно і весело. Тато ходив на свою заячу роботу, мама займалася заячим господарством, а Білохвостик весь день скакав і гриз морквину.

Ім’я у зайченяти було невипадкове. Його маленький пухнастий хвостик був схожий на бавовну, що розпустилась, такий же білий і м’який. А ось ніжки його чомусь завжди були забруднені і погано пахли.

Якось у ліс прилетіла Сова з мультфільму про Вінні-Пуха. Це була дуже розумна пташка, вона багато знала і вміла давати мудрі поради. Всі тваринки приходили до неї за допомогою. Прискакало до неї і зайченя Білохвостик.

Подивилася на нього Сова і питає: – Що ти хочеш у мене дізнатися?

– Я не знаю, чому мої ніжки завжди брудні і погано пахнуть. Мені це зовсім не подобається. Я б хотів, щоб вони були такі ж чисті й білі, як хвостик, – відповідає зайченя.

Сова подивилася на Білохвостика дуже уважно, вдихнула повітря навколо нього і каже:

– А розкажи-но ти мені, як ти какаєш.

Зайченя засоромилося, сховало очі, опустило вушка. Воно не хотіло говорити Сові правду. Воно боялося, що вона буде сміятися чи стане його лаяти. Це був його секрет – зайченя какало стоячи.

Мама-зайчиха й тато-заєць багато разів говорили Білохвостику, що, коли какаєш, потрібно присідати. Але зайченя так боялося забруднити свій біленький хвостик, що відразу починало голосно плакати.

Сова ще раз запитала Білохвостик: – Як ти какаєш?

«Що робити? Що робити? – Думало зайченя. – Говорити правду чи ні?» І зважилося:

– Я какаю стоячи, – тихо зізнався Білохвостик.

– Все зрозуміло, – сказала Сова. – Тому у тебе такі брудні ніжки, і тому вони так погано пахнуть … Я тобі допоможу. Тобі потрібен горщик. У мене якраз є вільний горщик. Мені його подарував мій друг Вінні-Пух. Раніше в ньому був мед, а зараз він абсолютно порожній. Мені його подарував Віні, а я дарую його тобі.

Сова урочисто вручила Білохвостику горщик і на прощання сказала:

– Запам’ятай! Якщо ти почнеш какати в горщик, то твій хвостик залишиться білим, а ніжки завжди будуть чистими.

Минуло два дні, і Білохвостик вперше покакав в горщик. Він сміявся і скакав від радості. Його хвостик не забруднився, його ніжки були чисті. Тато-заєць і мама-зайчиха раділи разом з Білохвостиком. Вони всі дружно співали пісні і танцювали.

Для посилення ефекту казки в її сюжет обов’язково вводяться впізнавані та зрозумілі дитині образи (захоплення дитини, її улюблені літературні та мультиплікаційні герої, приємні події, спогади і т. П.), Які послужать своєрідним каркасом, підказуючи дитині знайомі події і обставини. Так, у казці «Бєлохвостик, або Казка про зайченя», були максимально використані відомості, отримані в ході бесіди з мамою дівчинки.

Білохвостик весь день скакав і гриз морквину (Таня любить гризти морквину); маленький пухнастий хвостик зайченя був схожий на бавовну, що розпустилася, такий же білий і м’який (в квартирі дівчинки в якості декору використовується гілочка бавовни); в ліс прилетіла Сова з мультфільму про Вінні-Пуха (улюблений мультфільм Тані).

Позитивні асоціації допомагають дитині ідентифікувати себе з головним героєм казки, простежити за своїми вчинками, поведінкою і побачити перспективу позитивного вирішення проблеми.